Василеві Кожелянкові

Голосом ранґу Карузо
Розтривожу рабський рій
Іраціонально-сентиментальних
Майстрів мастурбації

Грива ранку
Розкуйовджена розпусницями
Іржання гикавка з похмілля
Мерзота (бр-р кажуть діти)

Галасом ринку брудного
Розговілися торбарі
І пригощають баварським пивом
Мародерів із МВС Московії

Грюкай хоч головою
Ризиковано відчиняти
Істинно говорю вам
Маю таке право (лівих пасажирів відшив)

Гнів Бога – небо на цурпалки
Радість Сатани – матиме товариша
Імпресіонізм імпрінтингу
Молоко матері молитва мило мотузка

Громадський рейтинг
Речників ідеології
Ідолопоклонництва
Мусить вирости

Ґратулюю гортанним “гаразд”
Розповсюдження гормональних піґулок
Ідентифікованих з відбитками очей
Мого янгола – хоронителя

Горбик непомітний
Ракової пухлини
Інсталяція істеблішменту
Марноти і ловління вітру

Гротескно грізні ґрізлі абсурду
Розчулено гризуть астральне тіло
Ірода, волоцюги, п’яниці (себто поета)
Мированого кров’ю самого Сварога

Хвилі хурделиці
мов хрускіт хрящів
харкає кров’ю кожен слуп
холодно нам і псам
і навіть цибатим хунам

у вічі вечора
вилився вітер вермуту

а в теплій кімнаті
де багато напоїв
і лише один набій
(на чорний день)
руки як ріки
течуть звідусіль
перетираючи
між кострубатими пальцями
атавізми зітхань і бід

саломани слухають
шарварок шизофреників
рогоносці розгадують
конфіґуративні кросворди конфуціанства

а я – безнадійно зіпсований зуб
між вами такими блискучими
дантист на урльопі
Дантес у історії
кастет від кохання розкис
калабурцем котиться
колесо кари

велеречиво вечір
вирячив очі

на толоці знемоги
стою з просвердленою душею
бо єдина красуня
котру ніяк
не вдається знадити
має дивне
й тремтливе ім’я
М А Р А

Покровителю мій,
Водолію,
волію
олію
збити із сумнівів.
На шальках
своїх Ваг
зваж
моє
набрякле
від любові й люті
серце.
Де це
валандається сучка Діва,
котру ти обіцяв мені
взамін
за пляшку бурячанки?
Я до ранку
можу не дійти –
забув у криївці кріса.
Страшно у лісі,
страховий поліс
ворогам не вказівка,
але трупи їх пахнуть солодко!
А ти все белькочеш про спокій.
І, врешті, маєш рацію,
а значить – плати!
“Це кльово – вмерти за націю,
Лиш де її віднайти?!”
Я знайду.
Не журися.
Лий воду.
Знаю,
тобі й
справді шкода
мене –
вічного гайдамаки.
Рибами,
Раком,
прахом
хай ця хвилина сиплеться,
як зорі на шибеницю.
Але ще є час,
а десь дуже глибоко – душа
і бажання позбутися втоми,
а від того –
прошу
наділи мене,
брате,
ковбасою,
косою,
осою,
сою
підсмажену
висип до ніг
замість манни небесної.
Сніг?
Ні.
Просто від бліх
і брехні
легше сховатися в Сонце,
яке не зійде ніколи.

То ж прихисти мене,
синьоносий Водолію,
під тінню порожнього місяця.

Цей карий день не від Кардена
Пора Дніпра мов правда б’є
І сіється зола зелена
Така проста і незбагненна
Як чорт що душу продає

Цей дивний дар не від Діора
Дрімає Лель за ворітьми
Горланить “горлицю” Гоморра
А Бог розгадує по зорях
Модифікації чуми

Принадно стекло нерухомо
Чекає свят холодний світ
Класичні клани Оклахоми
І осока сестра оскоми
Благословляють мій прихід

Уламки скла замети квітів
Загородили автобан
І я записую до звітів
Скажений сабаш сателітів
І стиль і стан і страх сутан

Пора провалу перспективи
У призмі виплеканих площ
Крізь інвективи і активи
Літаючі презервативи
В долоні падають як дощ

Мов друга ніч Бартоломія
Сердець кастрація гряде
Вітаючи чужого змія
Кохання, віра і надія
Застигли в ницих па-де-де

У колодовбинах історій
Як брага бродить боротьба
А у моїй уяві хворій
Знов оживає лепрозорій
І сива цвинтарна журба

Спокуси кусень чорні вуса
Облуди шмат гидкий язик
В щербатім писку повернувся
Та віра ця не від Ісуса
І я найперший єретик…